Пошук ідентичності у творах Бориса Грінченка – драматурга
У праці "Перед широким світом" Борис Грінченко говорить про важливість сформованої національної свідомості, зазначаючи необхідність для цього освіченості: "Освічений самосвідомий народ зуміє досягти всяких прав і – що найголовніше – зуміє вдержати їх у руках, зуміє скористуватися з їх – тим часом, як народ без світла людської і національної самосвідомости завсігди губить і те, що має, хоч би й дуже багато мав. Тим то нам нема рації занепадати духом з того поводу, що мусимо робити довго і робити тяжко, бо того, що досягнемо, не одніме в нас ніяка сила". На формування самосвідомості народу, за Б. Грінченком, значною мірою впливають мова літератури й театральне мистецтво. Щодо репертуару театрів драматург також мав свою позицію: "Щоб твір мав найбільше шансів бути зрозумілим народові, в йому все, починаючи з мови і аж до змалювання характерів мусить бути виразне, вироблене так, щоб не було ніякої змоги зрозуміти його двозначно". Саме тому Б. Грінченко багато уваги приділяв створенню детермінованих характерів дійових осіб, що інколи призводило до схематизму.
Відомі праці С. Процюка, Л. Сапсаєнко, Г. Немченко, Т. Вірченко та ін., у яких автори осмислюють драматургію Б. Грінченка (посилання див. нижче).
Доцільно навести цитату справедливого твердження С. Процюка щодо історичних п'єс Б. Грінченка, у якому прочитується і актуальність п'єс, і важливість дослідження обраного аспекту: "Історичні п'єси Б. Грінченка своїм спрямуванням на пробудження приспаної національної свідомості не були літературно-архаїчним уламком, а творами, задивленими у майбутнє".
Дійсно, пам'ять про минуле має передбачати його аналіз на основі здобутого досвіду. Досвід – категорія змінна, тож переосмислення подій щоразу відображає значення минулого в теперішньому й майбутньому.
Так, у п’єсі "Нахмарило" Б. Грінченко осмислює можливість родинно-інтимних стосунків між представниками інтелігенції та селян.
Автор змальовує контраст поглядів на сімейне життя, щоб увиразнити стійку індивідуальну ідентичність головного героя – учителя Павла Левчука.
Герої драми на п'ять дій "На новий шлях" – подружжя Карбовських.
У переліку дійових осіб увиразнюється вікова різниця чоловіка й дружини в тринадцять років. Лідія Карбовська в діалозі з подругою Галиною пригадує, що дівчата по-іншому бачили своє сімейне життя. Зокрема, Лідія мріяла про спокійного вченого, якому могла б стати помічницею.
Павло Карбовський оцінює свій життєвий шлях, пригадавши убогого батька і свою обіцянку ніколи не йти на компроміси. Але, після першого негативного досвіду роботи на службі, Павло Карбовський виробив власну систему моралі, яка стала руйнівною для сім'ї Карбовських.
Б. Грінченко показує, що люди шукають опертя в минулому, яке здатне підсилити рішення особистості зі збереженою ідентичністю.
Драматург провокує замислитись над конфліктом прав і обов'язків.
У п'єсі "На новий шлях" модель особистості доповнюється такими рисами, як здатність захищати власну душу, сміливо протистояти тій частині суспільства, що керується принципами "благопристойности".
У п'єсі "Ясні зорі" увагу привертають дійові особи Аміна та Дмитро.
Аміна – молода дружина турецького пана. Потяг до невільника з України можна сприймати як пробудження національної ідентичності, яке значно увиразнюється, коли Аміна чує спів Дмитра; але вона не готова ні собі, ні своїй літній служебці Фатимі свідомо визнати, що відцуралась рідних. У такий спосіб драматург показує складний шлях змін і випробувань, які має пройти людина, поки починає захищати надважливі цінності – почуття волі й гідності.
У п'єсі "Степовий гість" Б. Грінченко знову доводить, що людина зі стійкою ідентичністю здатна пробачити рідну людину (стійка пам'ять роду), але не здатна пробачити ворога. У драматургії Бориса Грінченка можемо спостерігати особистості, що керуються такими цінностями, як відповідальність, щирість, гідність, повага. Конструювання пам'яті здебільшого відбувається на поведінковому та емоційному рівнях.
За статтями Т. І. Вірченко, докт. філол. наук, професорки
Київського університету імені Бориса Грінченка
Драматичні твори Бориса Грінченка з фондів КУБГ:
- Грінченко Б. Твори. Том VIІ : Драматичні твори. - 2-е вид. - Київ : КНИГОСПІЛКА, 1930. - 211 с.
- Грінченко Б. Твори. Том VIІI : Драматичні твори. - 2-е вид. - Київ : КНИГОСПІЛКА, 1930. - 275 с.
Драматичним творам Бориса Грінченка присвячені праці:
- Процюк С. Драматургія Б. Грінченка (конфлікт і герої) : дис. ... кандидата філол. наук. Київ, 1994. 144 с.
- Немченко Г. Драматургія Б. Грінченка // Борис Грінченко: літературні розвідки, бібліографічні нариси / І. В. Гайдаєнко [и др.] ; упоряд.та ред. А. І. Бардашевська ; Обласна універсальна наукова бібліотека ім. О.Гончара, Обласна державна бібліотека для дітей. - Херсон : [б.в.], 2000. - 56 с.
- Пліс Т. "Степовий гість" Бориса Грінченка на сцені Луганського українського театру // Борис Грінченко – безкомпромісній лицар національної української культури: Збірник матеріалів науково-практичної конференції (Луганськ, 5 грудня 2013 р.) / Відп. за вип. О. В. Соцков. – Луганськ: ЛОУНБ ім. О. М. Горького, 2014. – 73 c.
- Сапсаєнко Л. Передумови драматургічної діяльності Бориса Грінченка / Л. В. Сапсаєнко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія. - 2014. - Вип. 8(2). - С. 42-44.
- Сапсаєнко Л. Фольклорні традиції в історичній драматургії Бориса Грінченка / Л. Сапсаєнко // Українська література в загальноосвітній школі. - 2012. - № 10. - С. 41-42.
Згадка про Бориса Грінченка-драматурга була б неповною без окремого коментаря про його перекладні драми. З перших кроків у літературі Борис Грінченко вивчав іноземні мови, перекладаючи драматичні твори світової літератури – адже у таких джерелах присутнє усе розмаїття живої мови.
Деталі – у присвяченому цій темі розділі.
Б. Грінченко "Ясні зорі" драма на 5 дій
Б. Грінченко "На громадській роботі"
